ЄС обмежив застосування інсектицидів для обробки насіння

Передпосівна обробка насіння відіграє важливу роль у сучасному сільському господарстві. Вона дозволяє захистити майбутні рослини від хвороб та шкідників на ранніх етапах розвитку, підвищити польову схожість та скоротити можливі втрати врожаю. Однак не всі препарати, які застосовуються для такої обробки, однаково безпечні для довкілля. Саме тому Європейський Союз обмежив використання деяких діючих речовин, насамперед окремих інсектицидів із групи неонікотиноїдів.

Важливо відзначити, що ЄС не заборонив обробку насіння як технології. Обмеження стосуються конкретних препаратів, застосування яких може створювати високий ризик для бджіл, джмелів, інших корисних комах та навколишнього середовища.

У Європейському Союзі діє жорстка заборона на використання неонікотиноїдних інсектицидів (таких як імідаклоприд, клотіанідин та тіаметокси) як для обприскування рослин, так і для інкрустації (протруєння) насіння.

Постанова / Рішення: Суд Європейського Союзу (CJEU) ухвалив знакове рішення, що підтвердило абсолютну заборону на даний вид обробки.

Імплементаційні регламенти (EU) 2018/784 та 2018/785: Прийняті у травні 2018 року. Вони запровадили сувору заборону на обробку насіння трьома основними неонікотиноїдами (клотіанідин, тіаметокси та імідаклоприд) для використання у відкритому грунті.

Також у 2018 році було прийнято основний Регламент (ЄС) 2018/848 про органічне сільське господарство, який категорично забороняє використання хімічно обробленого насіння при органічному виробництві.

Це фундаментальний документ, який встановлює суворі критерії схвалення діючих речовин. Саме на його підставі з обігу було вилучено багато небезпечних хімікатів. На початку 2023 року Європейський суд виніс остаточне рішення, заборонивши країнам ЄС видавати тимчасові дозволи (дерогації) на використання такого насіння.

Що таке неонікотиноїди?

Неонікотиноїди – це група системних інсектицидів, призначених для захисту сільськогосподарських культур від комах-шкідників. До найвідоміших речовин цієї групи відносяться імідаклоприд, клотіанідин та тіаметокси. (Неонікотиноїди – хлор-, аміно- та оксипохідні піридинів, здатні пригнічувати активність ферменту ацетилхолінестерази у комах та не торкатися нервової системи хребетних)

При обробці насіння препарат наноситься безпосередньо на поверхню. Після проростання діюча речовина поглинається кореневою системою та поширюється по тканинах рослини. Завдяки цьому молоді сходи отримують захист від шкідників у найвразливіший період свого розвитку.

З агрономічної точки зору, така технологія має очевидні переваги, препарат діє тривалий час, а кількість додаткових обробок посівів може бути скорочена. Однак системна дія означає, що залишки речовини можуть бути присутніми не тільки в листі та стеблах, але також у пилку і нектарі квітучих рослин.

Чому виникли побоювання?

Головною причиною введення обмежень стала можлива негативна дія неонікотиноїдів на запилювачів. Бджоли та інші комахи відіграють найважливішу роль у підтримці природних екосистем та виробництві сільськогосподарської продукції.

Дослідження, розглянуті Європейським агентством безпеки харчових продуктів, показали, що деякі способи застосування неонікотиноїдів можуть становити високий ризик для бджіл. Комахи можуть контактувати з діючою речовиною кількома шляхами:

через пил, що утворюється під час посіву обробленого насіння;
через пилок та нектар вирощених рослин;
через квітучі бур'яни та наступні культури;
через забруднену воду.

Вплив інсектицидів не завжди призводить до негайної загибелі комах. Певні дози можуть впливати на їхню орієнтацію, активність, здатність знаходити корм та повертатися у вулик. Це здатне послаблювати бджолині сім'ї та негативно позначатися на чисельності запилювачів.

Вплив на ґрунт та воду

При сівбі рослина поглинає лише частину діючої речовини, нанесеної на насіння. Решта може зберігатися у грунті, переміщатися з водою чи впливати на організми, які є цільовими шкідниками.

Деякі неонікотиноїди відрізняються стійкістю і здатні певний час зберігатися у навколишньому середовищі. При регулярному застосуванні існує ризик їх накопичення в ґрунті та потрапляння в поверхневі та ґрунтові води. Тому в оцінці безпеки враховується як ефективність препарату, а й його подальше поведінка після внесення.

Як розвивалися обмеження?

Перші серйозні обмеження на застосування імідаклоприду, клотіанідину та тіаметоксаму Європейська комісія запровадила у 2013 році. Вони стосувалися використання препаратів на культурах, привабливих для бджіл, а також продажу та посіву обробленого ними насіння.

Після додаткової оцінки наукових даних у 2018 році ЄС значно розширив обмеження. Використання цих трьох речовин на відкритому повітрі було практично повністю припинено. Окремі варіанти застосування у постійних теплицях могли зберігатися за дотримання встановлених вимог.

Крім того, у 2023 році Суд Європейського Союзу підтвердив, що країни ЄС не можуть видавати надзвичайні дозволи на використання насіння, обробленого речовинами, застосування яких прямо заборонене європейським законодавством.

Чи заборонено обробку насіння повністю?

Ні. У Європейському Союзі продовжують застосовувати дозволені засоби для передпосівної обробки насіння. Серед них можуть бути:

фунгіциди для захисту від грибкових захворювань;

дозволені інсектицидні препарати;
біологічні засоби захисту;
корисні мікроорганізми;
стимулятори росту та мікроелементи;
захисні покриття без заборонених речовин.

Кожен препарат повинен пройти оцінку безпеки та отримати відповідний дозвіл. Враховуються його ефективність, токсичність, стійкість у навколишньому середовищі, можливі залишкові кількості та вплив на людей, тварин та корисні організми.

Наслідки для сільського господарства

Обмеження неонікотиноїдів викликало неоднозначну реакцію. Екологічні організації вважають ці заходи необхідними для збереження запилювачів та біологічної різноманітності. Деякі сільгоспвиробники зазначають, що відмова від звичних протруйників може ускладнювати захист окремих культур та збільшувати потребу в інших методах боротьби зі шкідниками.

Тому європейська аграрна політика поступово переходить до інтегрованої системи захисту рослин. Вона передбачає поєднання різних методів:

дотримання сівозміни;
використання стійких сортів та гібридів;
постійний моніторинг чисельності шкідників;
застосування біологічних засобів;
точкове використання хімічних препаратів лише за необхідності;
вдосконалення технології посіву обробленого насіння.

Такий підхід дозволяє зменшити хімічне навантаження, не відмовляючись повністю від ефективного захисту рослин.

Підвівши підсумок вище викладеного

Європейський Союз обмежив не саму технологію передпосівної обробки насіння, а застосування окремих препаратів, здатних створювати значний ризик для запилювачів та навколишнього середовища. Основну увагу було приділено неонікотиноїдам — імідаклоприду, клотіанідину та тіаметоксаму.

Ці рішення показують, як змінюються вимоги до сучасного землеробства. Ефективність препарату не є єдиним критерієм його застосування. Не менш важливими стають екологічна безпека, збереження корисних комах та довгострокова родючість сільськогосподарських територій.

Пошук нових протруйників, біологічних рішень та точніших методів захисту рослин триває. Головне завдання полягає в тому, щоб зберегти баланс між стабільним виробництвом сільськогосподарської продукції та відповідальним ставленням до навколишнього середовища.

Джерела: Європейська комісія – неонікотиноїди, Регламент ЄС № 485/2013, рішення Суду Європейського Союзу від 19 січня 2023 року.